Вище Неба
Выше неба
Ну ось я вже більше нічого не бачу,
Я больше ничего не вижу,
Нічого не чую,
Ничего не чувствую,
І я вже не я.
И я — уже не я.
Закінчився ще один день, а це значить,
Подошел к концу еще один день, а это значит,
Ти скоро підеш
Что ты скоро уйдешь
І закінчиться моє життя.
И закончится жизнь моя...
Чи так буже завжди?
Неужели так будет всегда?
Хей, хоч сьогодні не йди...
Хотя бы сегодня не уходи...
І я відчуваю, як падаю в небо,
Я чувствую, как падаю в небо,
Як падаю в небо, і краю нема.
Как падаю в небо, и края не видно.
І десь би мені зупинитися треба,
И мне бы остановиться,
Та сили все менше,
Но сил все меньше,
І ти вже давно не сама.
А ты уже давно не одна.
Чи так буже завжди?
Неужели так будет всегда?
Хей, хоч сьогодні не йди...
Хотя бы сегодня не уходи...
Вище неба,
Выше неба,
Вище неба,
Выше неба,
Мила моя, як то я без тебе?
Милая моя, как же я без тебя?
Чом у душу не пускаєш?
Почему не пускаешь к себе в душу?
Вище неба
Выше неба,
Чому так високо літаєш?
Почему высоко так летаешь?
Холодна вода не врятує від спеки,
Холодная вода не спасет от жары,
І випити пам'ять душа не дає,
И душа не дает испить память.
І очі твої — то моя небезпека,
Твои глаза опасны для меня,
І ті ж самі очі — то щастя моє.
Они же дарят мне счастье...
Чи так буде завжди?
Неужели так будет всегда?
Хей, хоч сьогодні не йди...
Хотя бы сегодня не уходи...
І я б не боявся, та ти наступаєш,
И я бы не боялся, но ты наступаешь,
Та ти наступаєш ти на абордаж,
Но ты наступаешь на абордаж,
Мені би мовчати, але ти все знаєш,
Я бы молчал, ты и так все знаешь,
Мені би тікати, але ж ти не даш.
Я бы сбежал, но ты ведь не дашь.
Хей, і так буже завжди...
И так будет всегда...
Хей, ти від мене не йди...
Останься со мной...
Вище неба,
Выше неба,
Вище неба,
Выше неба,
Мила моя, як то я без тебе?
Милая моя, как же я без тебя?
Чом у душу не пускаєш?
Почему не пускаешь к себе в душу?
Вище неба
Выше неба,
Занадто високо літаєш...
Слишком высоко летаешь...